Ви є тут

3. Класифікація галактик

Українська

Теоретичні відомості:
Сведения о Г. приводятся в спец. астрономич. каталогах. Из них наиболее известны первый каталог туманностей и звёздных скоплений, составленный в конце 18 в. франц. астрономом Ш. Мессье (в этом каталоге туманность Андромеды, напр., записана под номером 31 и обозначается М 31), и "Новый общий каталог" (1888 г.) англ. астронома Й. Дрейера (сокращённо NGC, в нём туманность Андромеды обозначается NGC 224).

Галактиками називаються гігантські зоряні системи, що розташовані за межами нашої Галактики і об'єднують у собі більшість зір, що існують у природі. Окрім зір (та планетних тіл, що з ними пов'язані), до складу галактик входять міжзоряний газ та пил. За рідким виключенням маси галактик знаходяться у межах 108 — 1012 мас Сонця, розміри — від кількох тисяч до сотень тисяч світлових років. Всі зорі галактик утримуються вкупі за рахунок гравітаційних сил, що діють між ними. Більшість галактик, що ми спостерігаємо, можна віднести до одного із трьох морфологічних типів: еліптичні, спіральні та неправильні. Вони відрізняються як зовні, так і за структурою, зоряним складом та вмісту міжзоряного газу.
Розвиток позагалактичної астрономії (розділу астрономії, що вивчає об'єкти за межами нашої Галактики) бере свій початок в 1920 році, коли шведський астроном Лундмарк зміг розкласти на окремі зорі периферійну частину спіральної туманності М33 (або NGC 598 ) у сузір'ї Трикутника. Невдовзі американський астроном Едвін Хабл, що працював на найбільшому в ті часи телескопі із дзеркалом 2.5 м, встановив зоряну природу спіральних рукавів туманності Андромеди та деяких більш слабких галактик неправильної форми.
Приблизно 25 % від всіх досліджених галактик мають сферичну або еліпсоїдальну форму і належать до еліптичних галактик, що позначаються великою літерою E, одразу за яким слідує ціла частина виразу 10·(a-b/a), де a і b — велика і мала півосі еліптичного зображення галактики. За цими позначення сферичні галактики будуть позначатися E0, а найбільш сплюснуті серед відомих — E7.
Діаграми «видима зоряна величина – показник кольору» для кулястих зоряних скупчень є значно багатшою порівняно з аналогічною діаграмою для розсіяних скупчень. На ній представлено набагато більше різноманіття зір (враховуючи вік цих скупчень), включаючи деякі типи змінних зір.

Порівнюючи вищенаведені діаграми «видима зоряна величина – показник кольору» для конкретного скупчення з діаграмою Герцшпрунга -Расела можна визначити вік скупчення та відстань до нього. Саме цим ми і будемо займатися під час виконання практичної роботи.

Хід роботи:

1. Для отримання даних необхідно зайти до бази даних Visier, що містить 10973 астрономічних каталогів. На сторінці Visier-а поле, над яким написано Find catalogs among 10973 available лишаємо порожнім. В правих стовпчиках під написом Wavelength вибиоаємо optical, під написом Mission не вибираємо нічого, а під написом Astronomy вибираємо Photometry:wide-band. Трохи нижче, в окремій рамочці буде поле, над яким написано Search by Position across 11444 tables. Зліва, біля кнопки Clear вписуємо назву скупчення (в нашому випадку М4), а інші поля і параметри лишаємо без змін. Після цього натискаємо кнопку Find catalog, що розташована внизу справа під гарним еліпсоїдальним зображенням. В результаті у Вас відкриється вікно з певною кількістю каталогів.