В астрономії для підрахунку проміжків часу між двома подіями набагато зручніше користуватися неперервним переліком днів, аніж звичайним календарем, розбитим на місяці та роки. Саме тому і були введені юліанські дати. Початок підрахунку юліанських дат був запропонований в XVI ст. н.е. Скалігером як початок великого періоду в 7980 років, що є добутком трьох менших періодів:
1) 28 років – повторюються розподіли днів семиденного тижня за днями року;
2) 19 років (метонів цикл) – утримує майже точно 234 місячних місяці (6940 днів);
3) 15 років – використовувався в римській податковій системі.
Таким чином, нуль пунктом для підрахунку юліанських дат стало 1 січня 4713року до н.е. Розрахувати юліанську дату на будь-який день можна за формулою:
JD=[365.25*y]+[30.6*(m+1)]+d+B+1720994.5
Тут квадратні дужки означають цілу частину від числа, y, m та d відповідно рік число та день, для якого шукається дата. До того ж існує ще дві умови: якщо m ≤ 2, тоді слід підставляти y=y–1; m=m+12, якщо дата після 15 жовтня 1582 , в решті випадків B дорівнює нулеві.